do

Колись жила дівчина зі сходу, у мене є навіть з нею плакат, мала гарну вроду, але ненавиділа патріархат

Вона нищила рамки та рятувала життя, обожнювала кожну хвилину свого буття

вона любила троянди у саду біля дома, носила чоботи, джинси й хустку

і кожної ночі падала на ліжко від утоми

засинала, мріючи про відпустку

надихала всіх поетів, вчила їх письму, придивлялась до букетів, думала «ось цей візьму»

ламала диктаторство та уряд, ненавиділа катів і примар, чоловікам показувала дулю, а мріями злітала аж до хмар